Його можна виразити формулою: Ф = П = О, де Ф-функції, П - повноваження, О - відповідальність. Якщо Ф більше, ніж П, з'являються «завали» у роботі, людина не може впоратися із завданнями. Коли П більше Ф, відкривається грунт для зловживань. У випадку, коли Про більше Ф і П, людина перестає здійснювати певні дії, змінні йому в обов'язок, через острах помилок і покарань за них. Те саме буде і в ситуації, коли Про менше Ф і П, бо тоді народжується згубний почуття безкарності, яке породжене безвідповідальністю.

Кадрова політика та проведені в її розвиток організаційно-правові заходи, як і будь-волевиявлення людей, суб'єктивні за формами, механізмам, технологіям вираження і реалізації. Це багато в чому визначається суб'єктивними діями окремих людей - політичних лідерів, керівників державних органів, залежить від їх способу мислення, особистих симпатій і багато чого іншого. «Кадрове питання» завжди був і залишиться, мабуть, найбільш делікатним управлінським питанням. Тому важливо, щоб кадрова політика, а тим більше кадрові заходи не стали виразом свавілля, вседозволеності, вольового адміністрування, волюнтаризму.

Подолання суб'єктивізму і свавілля у здійсненні кадрових заходів багато в чому залежить від дієвості механізму кадрового забезпечення державних органів. Він являє собою певний порядок організації кадрової роботи, комплекс реалізуються на практиці заходів (правових, організаційних, соціально-економічних, освітніх, виховних та ін), форм, методів і засобів, за допомогою яких реалізується кадрова політика, заснована на певних принципах.

У принципах кадрової політики знаходять матеріалізацію її концептуальні базові ідеї та цілі. У цих принципах методологічно виражаються суть політичної лінії, основні установки і вимоги, що ведуть пріоритети, якими слід керуватися у вирішенні кадрових питань. Принципи кадрової політики в системі державної служби, безумовно, не суперечать принципам, встановленим ФЗ «Про основи ГС РФ». Проведена в держорганах кадрова політика повинна виходити з демократичних пріоритетів: створювати умови для нормальних людських взаємин у колективі і не в останню чергу - між керівниками і підлеглими; створювати умови, в яких співробітники готові ототожнювати свої інтереси з інтересами служби (суспільства, держави) і виконувати службові завдання з оптимальною віддачею; сприяти вирішенню конфліктів і ослаблення емоційно-психологічної напруженості. Істота подібних кадрово-політичних установок може бути виражена в наступних принципах: В основу кадрової політики можуть бути покладені і принципи, переломлює на мову практики управлінської діяльності завдання та змістовні вимоги: підбір кадрів не тільки за діловими, професійно-кваліфікаційним критеріям, а й за моральними якостями на основі всебічної і неупередженої оцінки; відкритість і гласність у вирішенні всіх кадрових питань з урахуванням громадської думки; збалансоване поєднання необхідності оновлення кадрів зі збереженням їх спадкоємності.

Розробка і здійснення кадрово-політичних та організаційно-правових заходів у системі держслужби в процесі її формування і подальшого розвитку вказують на об'єктивну потребу управління персоналом державної служби. Для реалізації кадрової політики в системі держслужби необхідне сучасне науково-інформаційне забезпечення, що дозволяє вдосконалювати методи роботи з персоналом держорганів, розробляти технології кадрових процесів.