Соціально-правові основи держслужби утворять офіційно проголошені пріоритети і напрямки суспільного розвитку, відповідні їм настанови і цілі державного будівництва, а також нормативно встановлені принципи та засади організації і функціонування держслужби.

Соціальним початком тут виступають насамперед пріоритети і цінності громадянського суспільства, правової демократичної держави, інтереси, права і свободи людини і громадянина (забезпечення і захист прав і свобод особи, верховенство закону, гласність, демократизм служби тощо). Соціальна роль держслужби, її соціальний статус зумовлені характером суспільно-економічного ладу, політичної системи, типом держави, внутрішнім пристроєм держапарату, характером механізму його функціонування, персональним складом корпусу держслужбовців. Діалектика взаємодії суб'єкта та об'єкта держуправління підпорядковує цілі і завдання державно-службових взаємин потребам і волі соціуму, його первосуб'екта - народу. У кінцевому рахунку ефективність держслужби, її соціальна корисність визначаються тим, як, яким чином і наскільки якісно вона обслуговує потреби людини, допомагає йому в житті.

Правове початок держслужби становлять юридичні норми, принципи, встановлення, що регламентують порядок формування і практики її здійснення. В юридичному сенсі держслужба належить до публічно-правовій сфері, що регулює суспільне, державне життя людини. Державна служба завжди пов'язана з владою, що визначає специфіку її правового опосередкування і організації. У ній багато імперативного-належного, необхідного, обов'язкового, того, що неодмінно слід здійснювати незалежно від бажання або волі особи, яка перебуває на держслужбі або з нею стикається.